КВАЛІФІКАЦІЯ ВБИВСТВА, ВЧИНЕНОГО З ОСОБЛИВОЮ ЖОРСТОКІСТЮ – ВС

За вироком суду особу засуджено за п. 4 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі –КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив особі покарання за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК у виді довічного позбавлення волі.

Особу було визнано винуватим у тому, що він на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин із потерпілою, діючи умисно, з метою вбивства з особливою жорстокістю, завдав не встановленим досудовим розслідуванням металевим предметом з ребристою поверхнею численних ударів у ділянку голови потерпілої, яка, відчуваючи сильний фізичний біль, вступила у боротьбу із засудженим, однак, не маючи можливості протидіяти, почала тікати на перший поверх будівлі, де засуджений наздогнав її та продовжив завдавати ударів тим же предметом у ділянку голови (загалом не менше 28 ударів), доки вона не припинила подавати ознаки життя. 

Захисник у касаційній скарзі, серед іншого, покликався на те, що суд не дав належної оцінки доказам у кримінальному провадженні, які свідчать про відсутність у засудженого умислу на вбивство із особливою жорстокістю, оскільки він не бажав заподіяти потерпілій особливих мучень.

Верховний Суд перекваліфікував дії засудженого з п. 4 ч. 2 ст. 115 КК на ч. 1 ст. 115 КК.

Касаційний кримінальний суд зазначив, що при вирішенні питання щодо наявності в діях винної особи складу кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК, слід враховувати, що така кваліфікація може мати місце лише в тому випадку, коли буде доведено, що спосіб позбавлення потерпілого життя свідчить про особливу жорстокість злочину і вона охоплювалась умислом винного. Визнавши засудженого винним у вбивстві, вчиненому з особливою жорстокістю, суд має навести у вироку підстави та мотиви, згідно з якими він дійшов такого висновку.

До особливо жорстоких можуть бути віднесені випадки, коли винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо), психічних чи моральних (шляхом зганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумління тощо) страждань, а також якщо воно було поєднане із глумлінням над трупом або вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб і винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань.

Суд роз’яснив, що при цьому особливою жорстокістю слід вважати умисну дію (або бездіяльність), що супроводжує або наступає за насильницьким злочином, є необов`язковою для його вчинення і настання звичайних для злочину наслідків, що полягає в заподіянні потерпілому або його близьким додаткового, як правило, тяжкого фізичного або психічного страждання, тобто винний усвідомлює, що він вчиняє діяння, які є надмірними для досягнення злочинного наслідку та обирає спосіб вчинення злочину, який охоплює діяння зайві (надмірні) для позбавлення життя потерпілого.

Суд касаційної інстанції зауважив, що, кваліфікуючи дії засудженого як вчинення злочину з особливою жорстокістю, суд вказав на велику кількість травмуючих дій, завданих потерпілій, яка була у свідомості, проте судом не встановлено та не викладено у вироку доказів на підтвердження того, що засуджений свідомо бажав не лише вбити потерпілу, а й того, щоб вона відчувала додаткові страждання, які не були б необхідними для настання її смерті.

Тому ВС дійшов висновку, що за встановлених судами фактичних обставин підстав для юридичної оцінки дій засудженого як умисного вбивства, вчиненого з особливою жорстокістю, немає, а тому його дії підлягають перекваліфікації з п. 4 ч. 2 ст. 115 КК на ч. 1 ст. 115 КК як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, із призначенням відповідного покарання (постанова від 06.0